Поради батькам

Дитина не розмовляє — що робити?

Батьки з тремтінням ставляться до перших слів, вимовленими малюком. І чекають, що незабаром за ними з’явиться і зв’язкова мова, але не завжди виходить так. Дитина вперто не хоче говорити, видає лише незв’язні звуки і мукає, показуючи пальцем. Що ж робити в такій ситуації, коли починати турбуватися і йти на прийом до спеціаліста, а в яких випадках можна ще почекати?

Дитина не розмовляє — що робити?

Коли малюкові виповнюється 2 роки, а він все ще не говорить, то відразу ж потрібно виключити патологію слухового апарату, адже буває і так, що до цього віку батьки навіть не здогадуються про існуючу проблему. В основному порушення слуху можна визначити по тому, як дитина реагує на слова дорослого, якщо він вперто ігнорує їх і навіть не повертається, коли до нього звертаються, то це може бути свідченням того, що у дитини є проблеми зі слухом, або неврологічні відхилення.

Зараз логопеди і неврологи помітили тенденцію, якій поки що не знайшли пояснення — дітки починають говорити пізніше, ніж якихось 10-15 років тому і дикція у них набагато гірша. Тому, якщо батьки звертаються за допомогою до фахівця з мови, коли дитині 2 роки і вона не говорить, їм радять почекати до 3-х років, а тоді вже з малюком починають займатися.

Почекати, звичайно ж, можна, але ж всім батькам хочеться, щоб і їхній малюк базікав без угаву, як сусідський Коля. Тому, щоб розмовляти малюк почав вчасно, йому для цього потрібно створити сприятливі умови. Хоча, якщо природою закладено, що малюк пізніше сяде і піде, то й говорити така дитина теж, швидше за все, стане із запізненням від загальноприйнятих норм.

Домашні заняття з дитиною, яка не говорить у 2 роки.

Для того щоб малюк скоріше почав озвучувати все, що відбувається навколо нього, потрібні відповідні побутові умови — вимкнений комп’ютер, телевізор і радіо, і повна увага батьків. Під увагою не потрібно розуміти передбачення бажань дитини, коли малюкові може, і хотілося б щось сказати або попросити, але дбайливі батьки вже поспішають виконувати вказівку дитини по одному його погляду. Необхідно створювати ситуації, коли дитина змушена просити про що-небудь дорослих, а вони, в свою чергу, не повинні розуміти його мукання і натяків.

З самого раннього віку з дітьми обов’язково потрібно щодня грати в пальчикові ігри і робити гімнастику, корисну для дрібної моторики. Всі ці, здавалося б, не пов’язані з мовою маніпуляції в майбутньому принесуть плоди. Якщо дитині 2 роки і вона не розмовляє, то дуже корисний буде масаж пальчиків, який виконується шляхом розминання кожного пальця по черзі, супроводжуючи всі дії веселими римованими рядками.

Логопеди на своїх заняттях використовують звичайну зубну щітку, якою роблять масаж кінчиків пальців, і батьки теж можуть взяти цей метод на озброєння. Можна підключити просту артикуляційну зарядку, навчаючи дитину повторювати різні рухи губами і наслідувати звуки тварин.

Чому дитина не розмовляє?

Неговіркі дітки можуть рости в родині, де самі батьки мало спілкуються і воліють мовчати. Дитині не у кого вчитися розмовної мови, але коли вона починає ходити в садок, його «прориває» і малюк починає щебетати без зупину.

Або, навпаки, буває так, що у великих сім’ях у наймолодшого виникають проблеми з розвитком мови, і батьки дивуються, чому дитина довго не розмовляє, адже йому вже два роки і у нього є з кого брати приклад. Тут проблема якраз і полягає у великій кількості осіб, які постійно говорять, тим самим не даючи малюкові вставити і слова, передбачаючи його бажання. Такій дитині немає необхідності говорити, адже його й так розуміють без слів.

У кожному разі, коли дитині приділяється багато уваги, йому читають казки та віршики, з ним займаються малюванням, ліпленням і пальчиковою гімнастикою, то до трьох років вона неодмінно заговорить.

Як слід читати книги дітям: від 0 до року

Живе спілкування з книгою, яку малюк «читає» з мамою — вагомий крок до розвитку його образного мислення та інтелекту. Хороша книга щедро заповнює потребу дитини в новій інформації і дарує їй нові враження, які залишаться з ним на все життя. За допомогою друкованого слова батьки можуть знайти найкоротший шлях для малюка до розуміння, що таке доброта, щедрість, шляхетність, справжня дружба.

Від 0 до 5-6 місяців

Знайомство з книгою можливо вже в самому ніжному віці (від 0 до 5-6 місяців), і починати його краще з дитячих віршів і пісень: немовлята дуже добре відчувають віршований і музичний ритм. Ще не розуміючи змісту слів, вони вже здатні адекватно реагувати на їх ритм і інтонацію маминого голосу: якщо мамині слова звучать грайливо і весело, крихітка посміхається; якщо мама каже серйозним голосом, вона теж стає серйозною. Так у малюка формуються життєво важливі емоції.

Від 6 місяців до року

З 5-6 місяців дитина починає активно користуватися руками — їй подобається чіпати різні предмети, трясти їх, пробувати на смак. Настає час знайомства малюка з книжками-іграшками, що допомагають розвивати у нього тактильну пам’ять і дрібну моторику, що в свою чергу стимулює розвиток мови. Дитина може обмацувати таку книжку, вивчаючи за допомогою пальчиків матеріал, з якого вона зроблена, пробувати її на смак і розглядати картинки. Так у малюка з’являється перший досвід спілкування з книгою.

Ілюстрації в таких книжках повинні бути великі, яскраві, краще з різною текстурою і по можливості «розповідаючими». Наприклад, корова при дотику до неї починає мукати, а собачка — гавкати. І мама повинна допомогти малюкові навчитися правильно з ними «спілкуватися»: візьміть малюка на руки, разом перегортайте книгу, розглядайте її, разом натискайте на пристосування, що видають звуки і радійте. Діти до року здатні концентрувати увагу на книжці всього лише протягом декількох секунд, тому для дитини цього віку можна купити кілька яскравих книг. Вони повинні знаходитися в зоні досяжності малюка, тоді він із задоволенням буде тягнутися від однієї до іншої. Якщо ви помітите, що інтерес дитини до книг охолов, приберіть їх і запропонуйте нові. Через якийсь час крихітка із задоволенням буде знову розглядати «старі» книги.

Книжки-іграшки можуть бути з текстом і без нього. Текст, у свою чергу, повинен бути невеликим і ритмічним — наприклад, у вигляді невеликих співучих чотиривіршів. Читати їх треба співучо і з добре вираженою інтонацією.

Зараз на книжковому ринку багато таких книжок. Вибираючи їх, крім усього іншого, потрібно звертати увагу, чи дотримуються пред’явлені до таких видань гігієнічні вимоги. В першу чергу подивіться на матеріал, з якого вони виготовлені, — він повинен бути безпечним для дитини, міцним і, бажано, таким що миється.

Як слід читати книги дітям: від 1 до 2 років

У віці від року до 2-х років в лексиконі дитини з’являються все нові і нові слова. Малюкові доводиться їх систематизувати, зіставляючи з конкретними об’єктами і запам’ятовуючи по-своєму. Щоб у свідомості дитини утворився міцний зв’язок між предметом і його «ім’ям», потрібно багаторазове повторення цього ланцюжка: «предмет — його назва». І тут знову на допомогу приходить розумна, добра книжка.
У цьому віці багато дітей особливо люблять книжки про тварин. Вивчаючи їх, дитина може закохатися, наприклад, в кішку і якийсь час зовсім не буде помічати зображених у книжці інших тварин. Вона буде знову і знову з радістю перегортати сторінки своїх книг, вишукуючи в них саме кішок. Таку «любов» можна використовувати для розширення кругозору дитини — наприклад, розповісти, де живе кішечка, чим вона харчується, які в неї звички. Так у дитини формується перший усвідомлений інтерес до книги як до джерела позитивних емоцій і нових знань.
Однорічній дитині вже пора освоювати і коротенькі простенькі казки з нескінченними повторами — «Колобок» («Я від бабусі пішов…»), «Ріпка» («Тягнемо — потягнемо») та інші. Повтори допомагають дитині краще уявити картину того, що відбувається і засвоїти значення почутого.

У віці до 2-х років продовжують відігравати велику роль ілюстрації — зорові образи і слова поступово стають для малюка одним цілим, а це вже основа розвитку наочно-образного мислення. Малюнки з перших книжок допомагають формувати у дитини точне уявлення про світ, в який він прийшов. Ось чому книжки для цього віку повинні бути добре ілюстровані. А дорослим необхідно допомогти дитині з’єднати картинку і текст разом. При покупці самої книги або збірника казок та віршів зверніть увагу на їх художнє оформлення. Книги для малят повинні містити мінімум тексту і максимум ілюстрацій. Найголовніша вимога до малюнків в книгах для маленьких дітей — щоб картинка була великою, барвистою, мальовничою, а головне — зрозумілою малюкові. Якщо малюк не зрозуміє, що зображено на ілюстраціях, він втратить інтерес до цієї книги.
Наприклад, коли мама чи тато прочитають текст, вони розглядають ілюстрації до тексту і задають дитині приблизно такі питання: «Хто тут намальований? Ти пам’ятаєш, ми про нього зараз читали?». Можна купити ляльковий театр, тоді можна буде читати текст і одночасно показувати персонажів казки. З цією ж метою слід в першу бібліотечку малюка додати книжки з об’ємними картинками. Поки вушка малюка слухають казку, його рухливі пальчики відкривають і закривають двері хатинки, котять по доріжці колобка, гладять пухнасту спинку лисички. Потрібно тільки стежити за тим, щоб дії малюка відповідали в цей момент тексту, який ви читаєте — тоді малюк краще засвоїть зміст і не втратить інтерес до самого процесу читання. Слідкуйте також за виразом його очей і мімікою. Емоції дитини розкажуть вам про те: що його здивувало, порадувало, злякало. Спостережлива мама після таких занять зможе зробити деякі висновки про характер підростаючої людини (наскільки вона чутлива, боязка, сприйнятлива і т. д.).
Коли ви сідаєте c дитиною читати книжку, не забудьте спочатку створити відповідну цьому заняттю атмосферу — ніщо не повинно відволікати увагу малюка від читання. Для посилення емоційного сприйняття тексту іноді можна поставити неголосну класичну музику — підберіть її заздалегідь, щоб вона підійшла за інтонацією до читаемому твору.
Дитина у віці від року до двох років може розглядати книгу 10-20 хвилин, але не змушуйте її це робити насильно, інакше викличете відразу до книг.

Як слід читати книги дітям: від 3-х до 6 років

У період з 3-х до 6-ти років дитина швидко дорослішає, а разом з нею дорослішають і її книжки. Для цього віку підійдуть казки Пушкіна, Андерсена, Єршова, Волкова, Бажова, народні казки. Щоб малюк не заблукав у літературних подіях і образах, просіть його переказувати прочитане — все по порядку, з самого початку. Це розвине його пам’ять і логіку.
Дитяча книга — це гармонія тексту і графіки. Не слід забувати про ілюстрації. На цьому етапі вона буде служити практичним керівництвом у спілкуванні з книгою. Малюнок повинен бути розрахований на тривале розглядання, до нього дитина повертається не один раз. Текст, що знаходиться поруч з малюнком, робить останній «читаним». Паралельне з читанням розглядання ілюстрацій допомагає глибше сприймати прочитане.
У цьому віці дитина вже може сприймати художній твір тільки на слух. Для її кращого сприйняття слід читати малюкові. А для того, щоб діти накопичували не тільки відомості про героїв і події, але й вчилися пов’язувати зміст книги з її оформленням і навпаки, неодмінно слід відразу ж після читання розглядати з дітьми кожну прочитану книгу за всіма правилами:

• спочатку мама «очі в очі» читає дитині текст і не показує картинок;
• далі разом розглядаємо обкладинку, потім повільно перегортаємо сторінки;
• обдумуємо, що зображено на обкладинці, розмежовуємо ілюстрації та написи;
• демонструємо порядок читання написів зверху вниз, виділяємо серед написів на обкладинці прізвище автора і заголовок книги;
• співвідносимо прізвище автора з особистим читацьким досвідом дитини, а заголовок книги — з малюнком на обкладинці;
• слід виразно, правильно розставляти акценти-наголоси. Якщо сходу робити це вам важко, попередньо потренуйтеся.

Років до 5-ти деякі діти починають читати самі, але форсувати це не варто — в результаті наукових досліджень доведено, що до 6-річного віку у дитини в основному розвивається права півкуля, яка відповідає за естетичний розвиток, і тільки потім підключається ліва (математична), що відповідає, у тому числі і за читання.
Батькам, які хочуть, щоб читання залишилося одним з улюблених занять дитини на все життя, слід взяти до уваги наступні важливі моменти.
По-перше, слід враховувати психофізичні особливості, притаманні дітям кожної вікової групи.
По-друге, намагайтеся завжди читати малюку виразно.
Не впадайте у відчай, якщо у вас не дуже хороша дикція, не поставлений голос і інше, і інше. Ваші старання все одно не залишаться неоціненими — головне, для дитини, що читає разом з ним мама або близька для нього людина, — малюк чудово зрозуміє ті емоції, якими ви хотіли з ним поділитися. Читайте так як у вас виходить, в даному випадку це не головне.
По-третє, прищепіть дитині дбайливе ставлення до книги. Добре, якщо в сім’ї усі з повагою ставляться до книг. Принаймні книги повинні зберігатися в певному місці. Малюкові слід з самого раннього віку вселяти, що книгу не можна рвати, її треба читати або розглядати акуратно, — вона «жива», вона розповідає нам багато захоплюючих історій. Можна ввести вдома традицію: кожну нову книгу «запрошуйте» до хати як найдорожчого гостя, «усаджуйте» на почесне місце на книжковій полиці серед інших книг-друзів. Подивіться ілюстрації до нової книги, припустіть, про кого або про що в ній піде розповідь. Читати ж нову книгу слід тільки тоді, коли дитина емоційно готова.

По-четверте, не читайте разом з дитиною наспіх, перетворіть читання на якийсь ритуал. Дитина може зайняти зручну для нього позу — найчастіше малята забираються до мами на коліна. Посадіть її так, щоб бачити реакцію крихітки. Перший раз читайте «очі в очі», не відволікаючись на ілюстрації. Поясніть малюкові, що книга не любить, коли її переривають. Потім розгляньте картинки і задайте малюкові питання до них, спробуйте з’ясувати, чи зрозумів він, про що йде мова, або щось йому не ясно. Обов’язково поясните те, що дитина не зрозуміла, і прочитайте текст ще раз.
По-п’яте, щоб не відбити у дитини бажання читати, ніколи не примушуйте її до читання, і не дивіться на годинник — керуйтеся тільки тим, зацікавлений малюк чи вже ні. Ніколи не соромте малюка (особливо у присутності сторонніх) за те, що він уже цілий тиждень не брав до рук книжку, — це може завдати йому психічну травму. Безпрограшним варіантом, як і в багатьох інших ситуаціях, залишається виховання любов’ю: гортаючи улюблені книжки в обнімку з дитиною, читаючи, розподіливши ролі разом з татом, можна домогтися набагато більшого ефекту, ніж надмірною строгістю.

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!

Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?

Коли слід звертатись до логопеда:

якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років  або словник налічує не більше 10 слів;

коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;
коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);

якщо дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів.

Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення

 при дошкільних закладах:

1.           Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) придошкільних навчальних закладах створюються органами державного управління освітою.

2.           В логопедичні групи зараховуються діти 4 – 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем  або лікарем дитячої поліклініки.

3.           Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.

4.           Медичні висновки подаються на розгляд обласної психолого-медико-педагогічної комісії для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.

Висновок ПМПК – це той основний документ, на підставі якого,дитина направляється в логопедичну групу дошкільногонавчального закладу системи освіти чи заклад соціального захисту.

Завдання вчителя - логопеда в дошкільному  навчальному закладі:

усунення різних мовленнєвих порушень дітей;

створення єдиного корекційно - навчального простору;

пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів;

інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень;

створення  предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини.

Завдання логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку:

розвиток рухливості органів артикуляційного аппарату;

розвиток фонематичних процесів;

розвиток дрібної моторики;

усунення вад звуковимови;

збагачення словникового запасу;

вдосконалення граматичної сторони мовлення;

підготовка до навчання грамоти.

Форми роботи:

фронтальні логопедичні заняття;

індивідуальні логопедичні заняття;

групова та індивідуальна робота з дітьми.

Форми взаємодії з батьками:

1. Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.

2. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході , яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.

3. Поради логопеда в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку,  які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.

4. Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.

5. "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.